1 Corinthians 10

Робіть так, щоб перемогти

Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб оде́ржали ви! 1І кожен змагу́н від усього стримується; вони ж — щоб тлінний прийняти вінок, але ми — щоб нетлінний. 2Тож біжу́ я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б'ючи́. 3Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати само́му негі́дним. 4

Добрі приклади нам на науку

5Не хо́чу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були́, — і всі перейшли через море, 6і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея, 7і всі їли ту саму пожи́ву духовну, 8і пили́ всі той самий духовний напі́й, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля — був Христос! 9Але їх багатьох не вподо́бав був Бог, бо „понищив Він їх у пустині“. 10А це були при́клади нам, щоб ми пожадливі на зле не були́, як були пожадливі й вони. 11Не будьте також ідоля́нами, як деякі з них, як написано: „Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб грати“. 12Не станьмо чинити блу́ду, як деякі з них блудоді́яли, — і полягло їх одно́го дня двадцять три тисячі. 13Ані не випробо́вуймо Христа, як деякі з них випробо́вували, — та й від змі́їв загинули. 14Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, — і загинули від погуби́теля. 15Усе це трапилось з ними, як при́клади, а написане нам на науку, бо за нашого ча́су кінець віку прийшов. 16Тому́ то, хто ду́має, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти! 17Досягла́ вас спроба не інша, тільки лю́дська; але вірний Бог, Який не попу́стить, щоб ви випробо́вувалися більше, ніж можете, але при спробі й поле́гшення дасть, щоб зне́сти могли ви її.

Утікайте від служі́ння ідолам

18Тому, мої любі, утікайте від служі́ння ідолам. 19Кажу́, як розумним; судіть самі, що кажу́ я. 20Чаша благослове́ння, яку благословляємо, — чи не спільно́та то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільно́та він тіла Христового? 21Тому́ що один хліб, тіло одне — нас багато, бо ми всі спільники хліба одного. 22Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники́ вівтаря́? 23Тож що́ я кажу́? Що ідольська жертва є щось? Чи що ідол є щось? 24Ні, але те, що в жертву приносять, „де́монам, а не Богові в жертву приносять“. Я ж не хо́чу, щоб ви спільника́ми для де́монів стали. 25Бо не можете пити чаші Господньої та чаші де́монської; не можете бути спільника́ми Господнього сто́лу й столу де́монського. 26Чи ми дратува́тимем Господа? Хіба ми поту́жніші за Нього?

Усе на Божу славу робіть!

27Усе мені можна, — та не все на пожи́ток. Усе мені можна, — та буду́є не все! 28Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен — для ближнього! 29Їжте все, що на я́тках м'ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись, — 30Бо „Господня земля, і все, що на ній“! 31Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти́, — їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись. 32Коли ж скаже вам хтось: „Це і́дольська жертва“, — не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління! 33Говорю́ ж не про власне сумління, але іншого, — чого б моя воля судилась сумлінням чужим?